Основні принципи управління

Державність управління школою як принцип полягає в тому, що розвиток освіти, фінансування здійснюється в певному порядку. У Положенні про школу (2001 р.) зазначається, що школа є автономною в організації навчально-виховного процесу, юридично і фінансово самостійною у своїй діяльності. Вона діє відповідно до Конституції України, Закону "Про освіту", а також нормативних актів Міністерства освіти і науки України, типового та шкільного статутів. Кожна школа на основі типового статуту розробляє свій статут, у якому зазначається мета діяльності школи, норми і правила життя закладу, його особливості, перспективи розвитку, права і обов'язки членів колективу.

Демократичність управління школою полягає в поєднанні громадського самоврядування з єдиноначальністю директора. Головним органом самоврядування є конференція (серпнева) педагогів, батьків, учнів (старшокласників), громадськості. У школі створюється традиційна педагогічна рада. Статут школи, Правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення про школу є демократичною правовою базою школи.

Гласність управління та його відкритість полягають у тому, щоб рішення педагогічної ради, плани роботи школи, розподіл між учителями годин, звільнення і прийом на роботу вчителів відбувалося відкрито, щоб у школі не було конфліктних ситуацій, панувала справедливість.

Регіональність школи полягає не лише в її розташуванні (місто, село, селище міського типу), а й у належності до того чи іншого регіону України (Донбас, Слобожанщина, Південь, Центральна Україна, Галичина, Закарпаття, Буковина, Полісся), кожен із яких має свою специфіку життя, побут, діалект, національні особливості, традиції. Усе це зумовлює створення в школі культурно-освітніх центрів (інтер'єру, музеїв), організації гуртків, хорів, фестивалів народного співу та музики.

Науковість — опора на положення педагогіки, психології та інших наук про навчання, виховання, освіту.

Гуманізація — максимальна відповідальність усіх, хто управляє школою, за створення оптимальних умов для успішного навчання і виховання учнів, а також створення гуманних стосунків у дитячому і педагогічному колективах.

Органи освіти: їхні функції і структура

Відповідно до Закону України "Про освіту" створено систему органів державного управління і систему органів громадського самоврядування. Органи державного управління освіти в Україні: Міністерство освіти і науки України; міністерства і відомства України, які мають навчально-виховні заклади; Вища атестацій на комісія України (ВАК); відділи (управління) освіти місцевих державних адміністрацій.

Центральні органи державного управління освітою беруть участь у виробленні та втіленні в. життя державної політики в галузі освіти, професійної підготовки кадрів, у визначенні перспектив та напрямів розвитку освіти, у розробці стандартів змісту освіти і нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення навчально-виховних закладів. Ці органи здійснюють координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування, забезпечують зв'язки з іншими державами, організовують впровадження в практику досягнень науки і передового досвіду, проводять атестацію та акредитацію навчально-виховних закладів.

Місцеві органи влади фінансують навчальні заклади, визначають їх мережу, беруть під соціальний захист працівників цих закладів і дітей, ведуть облік дітей шкільного віку і контроль за їхнім навчанням у школі, встановлюють опіку над дітьми без батьків.

Органами громадського самоврядування в системі освіти є: загальні збори (конференція) колективу; рада навчально-виховного закладу; районна, міська, обласна конференції працівників освіти; республіканський з'їзд працівників освіти.

Органи самоврядування самостійно планують роботу; беруть участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного замовлення; визначають зміст шкільного компонента освіти, форми і методи навчання; приймають на роботу педагогічних і інших працівників; здійснюють громадський контроль за організацією харчування у навчально-виховних закладах.